Мета: формування комунікативної компетентності студентів;
– набуття комунікативного досвіду, що сприяє розвиткові креативних здібностей студентів та спонукає до самореалізації фахівців, активізує пізнавальні інтереси, реалізує евристичні здібності як визначальні для формування професійної майстерності та конкурентоздатності сучасного фахівця;
– вироблення навичок оптимальної мовної поведінки у професійній сфері: вплив на співрозмовника за допомоги вмілого використання різноманітних мовних засобів, оволодіння культурою монологу, діалогу та полілогу; сприйняття й відтворення фахових текстів, засвоєння лексики і термінології свого фаху, вибір комунікативно виправданих мовних засобів, послуговування різними типами словників.
Завдання:
– сформувати чітке і правильне розуміння ролі державної мови у професійній діяльності;
– забезпечити досконале володіння нормами сучасної української літературної мови та дотримання вимог культури усного й писемного мовлення;
– виробити навички самоконтролю за дотриманням мовних норм у спілкуванні;
– розвивати творче мислення студентів;
– виховати повагу до української літературної мови, до мовних традицій;
– сформувати навички оперування фаховою термінологією, редагування, коригування та перекладу наукових текстів.
У результаті вивчення дисципліни фахівець повинен знати:
значимість вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»;
особливості стилів та жанрів сучасної української літературної мови;
поняття «літературна мова», «мовна норма», функції мови;
основні умови ефективного мовленнєвого спілкування, композицію публічного виступу;
прийоми мислення, вимоги до мовлення і мислення, як правильно читати й осмислювати прочитане;
сутність, види, завдання етики ділового спілкування, етичні норми та нормативи;
основні функції, рівні ділового спілкування, міжособові стосунки;
мову професії, термінологію свого фаху, джерела поповнення лексики сучасної української літературної мови;
особливості використання багатозначних слів, паронімів та омонімів у професійному мовленні, правила написання складноскорочених слів, абревіатур, географічних скорочень;
основні правила українського правопису;
синтаксичні аспекти професійного мовлення, основні форми викладу матеріалу, структуру речень і словосполучень, труднощі узгодження підмета з присудком;
призначення, кваліфікацію документів, вимоги до складання та оформлення різних видів документів та правила їх оформлення.
Підготовлений фахівець повинен вміти:
здійснювати регламентування спілкування, застосовувати орфоепічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні, доречно використовувати моделі звертання, привітання, ввічливості;
володіти різними видами усного спілкування; готуватися до публічного виступу;
знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні власне українську та іншомовну лексику, термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми; користуватися словником іншомовних слів, термінологічними словниками та довідковою літературою;
знаходити в тексті і доречно використовувати у професійному мовленні синоніми, пароніми, омоніми; користуватися різними видами словників;
перекладати тексти українською мовою, використовуючи термінологічні двомовні словники, електронні словники;
правильно записувати числівники та цифрову інформацію у професійних текстах; узгоджувати числівники з іменниками;
правильно використовувати найпоширеніші дієслівні форми у професійному спілкуванні; користуватися додатковою літературою;
правильно вживати прийменникові конструкції у професійних текстах, перекладати прийменникові конструкції українською мовою; користуватися довідковою літературою;
користуватися синтаксичними нормами у професійному спілкуванні;
правильно використовувати синтаксичні конструкції при складанні документів.
- Викладач: Кравченко Алла Василівна